Сім'я відпускає будинок, у якому вони любили жити десятиліття, щоб відремонтувати будинок, який, як вони сподіваються, їм сподобається ще довший час
Як розповідає Медді Краус, її чоловік Пол Фрідберг більше кількох безсонних ночей турбувався про будинок, який збирається купити. Його турбувала не фізична відстань переїзду (всього за два квартали від їх поточного розташування), ані розмір будинку (три поверхи, багато кімнат). Саме двір тримав його на ногах.
"У нашому старому будинку був великий двір позаду, і з купою хлопчиків у будинку, ви можете собі уявити, наскільки це було корисно",-каже вона, маючи на увазі своїх 10- та 7-річних синів, а також її чоловіка. "Пол ненавидів двір у новому будинку, тому що він просто схиляється прямо вниз, і хлопцям немає місця бігати. Кілька разів він майже припиняв угоду ".
Але сам будинок у стилі черепиці 1897 року в Ньютоні, штат Массачусетс, буде предметом Цей Старий будинок Майбутній сезон телебачення був надто ідеальним, щоб його можна було пропустити. З його просторим входом, численними спальнями, широким парадним ганком та потенціалом розширення кухні та майстра спальня, це був будинок, який вони знали, що вони не могли зробити з колоніального відродження центральної зали, яке вони дарували вгору.
Довгий час пара роздумувала надбудувати свій старий будинок, щоб зробити його місцем для розваг та родини. "З усіма нашими друзями та їх дітьми ми більше не могли залучити всіх людей у будинок", - каже Медді. Вони навіть звернулися до послуг колишнього сусіда, архітектора Треффа Лафлеша, щоб подумати, як змінити незручний макет і додати більше місця ззаду. Але одного разу їм прийшло в голову, що вони повинні перевірити, що ще може бути на ринку в цьому районі. Саме тоді класичний будинок вікторіанської епохи, скорочена версія величних особняків у стилі черепиці, що розкидані узбережжям Нової Англії, приземлився на їх колінах.
Можливо, краса інтер’єру, яку Лафлеш називає «класичним прикладом будівництва початку століття», продала Пола та Медді в будинку. Більшість оригінальних дерев’яних панелей та вишуканої різьби залишаються недоторканими, як і деякі класичні вітражі кінця XIX століття. Сходи є центральною частиною передпокою, так само, як оздоблена дерев'яна каміна та Облицювання каміна з литої бронзи та пофарбованого шиферу є центром старої їдальні (незабаром до стати сімейною кімнатою). І є достатньо місця, щоб збільшити кухню та головну спальню, не вибиваючись і не втрачаючи цінні кімнати. "Це буде досить хірургічне відновлення, а не драматичне", - каже Лафлеш. "Ми не розриваємо речі".
Медді навіть побачила потенціал на верхньому поверсі з його оригінальною більярдною кімнатою (у комплекті з більярдним столом), міні -кухнею та гостьовим люксом. "Ми передбачали, що цей будинок буде дійсно чудовим, коли діти дорослішатимуть і хочуть віддалятися від нас", - каже вона. "Вони можуть просто піднятися на третій поверх, щоб втекти".
ЛаФлеш залучив ландшафтного архітектора Стефані Хаббард, ветерана ремонту TOH, щоб допомогти парам налаштувати своє ставлення до заднього двору. Хаббард запропонував створити терасовий двір, побудувати новий ганок біля кухні (це повний поверх вище задню частину), а потім дозвольте їй спуститися до патіо з блакитного каменю, яке продовжується до рівного двору, утримуваного кріпленням стіни. Це повинно задовольнити бажання Павла щодо кімнати для гри, про що Лафлеш зазначає, що воно існує і всередині будинку. "Стиль черепиці дуже люб'язний", - каже він. "З такими активними дітьми це кращий будинок для них-відкритіший, просторіший і сипучий".
І це, здається, і зробило цей будинок, на який Пол і Медді сподіваються, останнім. Або, як жартує Медді, "після цього - це житлове приміщення з підтримкою".
